Урок 26 березня

Тема уроку: Насичені й ароматичні аміни: склад і будова молекул, назви найпростіших за складом сполук. Будова аміногрупи. Аміни як органічні основи. Хімічні властивості метанаміну, аніліну. Одержання аніліну

Згідно плану уроку переглянемо відеопрезентацію

Конспект уроку складаємо згідно плану:

1. Поняття про аміни.

Починаємо вивчати групу органічних речовин, які, як вважають, стали основою життя на Землі, а саме , до вивчення нітрогеновмісних  органічних речовини.

Ознайомимося з класом нітрогеновмісних речовин — амінами.

Аміни – похідні амоніаку (NH₃), в яких один чи кілька атомів Гідрогену заміщений на вуглеводневі радикали. (слайд 1.)

Наприклад, якщо в молекулі амоніаку один атом Гідрогену заміщений на алкільну групу - СН₃, то утворюється метанамін (метиламін), якщо ж наявна алкільна група - С₂Н₅ — етанамін (етиламін). Їхні структурні формули відповідно

                   H- N-H                           H- N-H

                              │                                              │

                          CH₃                                  C₂H₅

2. Класифікація амінів.

3. Ізомарія і номенклатура амінів.

Ізомерія амінів обумовлена ізомерією вуглецевого ланцюга, положенням аміногрупи в ньому та міжгруповою ізомерією. Розглянемо такі аміни:

Номенклатура. Правила побудови назви амінів аналогічні таким самим правилам для спиртів. Назва амінів походить від назви відповідного вуглеводню, при цьому перед назвою вуглеводню ставиться номер атома Карбону, з яким сполучена аміногрупа, і префікс «аміно». Назви первинних амінів складаються з назви вуглеводню із закінченням -амін. Цифрою після назви вказують положення аміногрупи. Використовуються також назви амінів як похідних вуглеводнів із замісником аміногрупою –NН₂:

Назви вторинних і третинних амінів утворюють від назви найбільшого вуглеводневого радикалу, перед яким ставлять назви інших радикалів з буквами N:

N-Метилетанамін СН₃–NН–СН₂–СН₃;

N,N-Діетилбензоламін (С₂Н₅)₂N–С₆H₅;

Симетричні (з однаковими радикалами) вторинні та третинні аміни називають також, додаючи до назви радикалу префікси ди- або три-: (С₆Н₅)₂NH –дифеніламін, (СН₃)₃N – триметиламін.

4. Фізичні властивості.

Температури плавлення та кипіння амінів вищі, ніж неполярних сполук з тією ж молекулярною масою, але нижчі, ніж спиртів або карбонових кислот.

Метанамін, диметиламін, триметиламін – гази, добре розчинні у воді, мають запах аміаку. Середні члени гомологічного ряду – рідини, вищі – тверді речовини з запахом риби, нерозчинні у воді.

5. Хімічні властивості.

Аміни за хімічними властивостями подібні до аміаку. Для них характерні основні властивості.

Основні властивості Взаємодія з водою. Аміни розчиняються у воді, утворюючи іон алкіламонію

Внаслідок цього водні розчини амінів мають лужну реакцію. Вони змінюють колір індикаторів: фенолфталеїну – на малиновий, лакмусу – на синій. Іон алкіламонію має таху ж будову, як іон амонію. Це – комплексний тетраедричний іон, у якому азот є чотиривалентним зі ступенем окислення -3.

[RNH₃]⁺, то супроводжується появою у розчині гідроксид - іонів:

Взаємодія з кислотами. Аміни, як і аміак, реагують з мінеральними кислотами, утворюючи солі:

Ця реакція може відбуватися в газоподібному стані, в розчинах і з твердими амінами.

Алкіламонієві солі, як і солі амонію, – тверді речовини іонної будови, що не мають запаху і добре розчиняються у воді. У водних розчинах вони повністю дисоціюють:

Під дією лугів (особливо під час нагрівання) ці сполуки розкладаються з виділенням вільних амінів:

Горіння. На відміну від аміаку аміни горять на повітрі (згадайте, за яких умов горить аміак):

6. Харакеристика аніліну як представника ароматичних амінів. Пропоную перегляд демонстраційних дослідів: 

1)"Взаємодія аніліну з хлоридною кислотою"

2) "Взаємодія аніліну з бромною водою"          

7. Добування амінів.

8. Застосування амінів.

Ви можете скористатися матеріалами

Перевірте наскільки ви компетентні, пройшовши тестування